У новому інтерв’ю каналу Слава Дьомін акторка та резидентка «Кварталу 95» Олена Кравець вперше детально розповіла про своє фінансове виховання, перший гонорар за виступ і звичку, яку зберігає вже понад 25 років.
Олена згадала момент, коли після виступу їй вперше заплатили як артистці:
«Мені потім гонорар — я кажу: “Це що?” — “Це твоє”. Я говорю: “Це що це?” Я просто офігела».
Це був 1998 рік. Сума — 400 гривень, що на той момент дорівнювало приблизно 200 доларам (курс — долар по два). Олена виступала разом із подругою Юлією, і кожна отримала свою частину окремо.
На питання, на що витратила перший гонорар, відповіла просто:
«Мамі віддала щось там, якусь сотню. Мам, купи собі там щось. А так — шматьо, шматьо і косметика».
Звичка відкладати 10% — з університету. Олена пояснила, звідки у неї фінансова дисципліна:
«Через те, що економічний вуз і мама економіст — закладалися певні основи в заощадження. 10% я досі відкладаю».
Ця звичка сформувалась ще в студентські роки — мати Олени багато років очолювала Ощадбанк у Кривому Розі, тож базові принципи роботи з грошима в родині були нормою.
До кар’єри в гуморі Олена Кравець два роки працювала в McDonald’s — спочатку менеджером-трейні на відкритті першого ресторану в Кривому Розі, потім другим асистентом. Звідти вона винесла те, що називає «золотим правилом трьох К»:
- Кооперація
- Комунікація
- Координація
«Без цих трьох починається трошки дисбаланс. Якщо ти це витримуєш — все працює як годинник».
Вона також наголосила на важливості пройти всі щаблі знизу:
«Для того, щоб керувати людьми — спочатку ти миєш підлогу в туалетах. Тобі треба пройти всі станції».
Олена відверто розповіла, що народження двійнят у 39 років змусило переглянути не лише цінності, а й матеріальний стан. Сім’я була змушена залишити великий орендований будинок:
«Чоловік тоді був без роботи, я тільки народила. Багато було дуже витрат. Будинок був доволі дорогий в оренді — ми його вже не тягнули».
Саме тоді вони переїхали в трикімнатну квартиру, що стало поштовхом до рішення про окреме житло для старшої доньки Маші. Протягом інтерв’ю Кравець кілька разів повертається до теми самодостатності. Одна з ключових думок:
«Я залежу від багатьох людей і багато людей від мене залежить. Але я розумію, що мені потрібен час — і для себе, і для справи».