Понад 20 років Іван вирощує магнолії — від трьох кущів, привезених з Польщі, до повноцінного розсадника з сотнями рослин. Дерева пережили великі морози й досі радують квітом сусідів, воїнів і випадкових перехожих.
На подвір’ї під Луцьком розцвіли магнолії — і це не просто весняна краса, а результат двох десятиліть наполегливої праці. Місцевий пенсіонер, якого сусіди вже охрестили «магнолієвим дідом», зібрав справжній розсадник: тут ростуть сотні рослин різних сортів, і кожна з них пройшла шлях від зернини до пишного дерева.
«Роздавав сусідам, знайомим, родичам — навіть воїнам, які воювали»
— господар розсадника
Усе почалося зі скромної мрії. У дитинстві в селі посадити нормальний садок не виходило — біла глина губила дерева за два роки. Тоді й зародилася ідея знайти щось по-справжньому невибагливе й красиве. Вибір упав на магнолії. Перші три саджанці чоловік привіз із Польщі, кілька років тримав на дачі, а потім перевіз на постійне місце. Прижилися добре.
Нині «зіркою» розсадника є 19-річна магнолія Суланджа — один із найкращих сортів. Вона росте до шести метрів у висоту, цвіте двічі на рік: у квітні-травні та в серпні-вересні. Навіть цьогорічні великі морози й сніг не зупинили її: бруньки, закладені ще восени, витримали і розпустилися, хоч і трохи пізніше за звичайне — орієнтовно 15–20 квітня.
Читайте також
Секрети догляду прості, але важливі. Магнолії люблять підкислені ґрунти — схожі на ті, що підходять для ягідних культур. Влітку їх інколи поливають. Якщо листя жовтіє, господар додає залізо — і поливає, і обприскує. Добриво — нітроамофоска раз на рік, і пагони йдуть угору.
«19 років — жодного разу не підмерзала. Квіти розпускаються навіть після великого морозу»
— про головну магнолію розсадника
Розмножують магнолії насінням. Зерна проходять стратифікацію в погребі до лютого, потім їх висівають у відкритий ґрунт рядочками. За перший рік рослина виростає лише на 10 сантиметрів — і потребує дбайливого догляду та навіть, як жартує господар, розмов. Через рік-два саджанці пересаджують на просторіше місце, щоб не «душилися» один одного.
Рядом із розсадником — 21 вулик. Бджоли нечасто навідуються до магнолій, здебільшого рослини запилюються вітром. Шестирічні екземпляри вже починають цвісти — а саме цвітіння починається зверху крони і поступово спускається вниз.
Магнолія — дерево не для нетерплячих. Вона погано розмножується, зростає повільно, любить помірні ґрунти й не терпить надлишку поживних речовин. Саме тому, каже господар, вона така цінна й дорога. Але той, хто побачить, як навесні розпускаються білі чаші квіток, — розуміє: воно того варте.
Щовесни біля розсадника зупиняються сусіди й випадкові перехожі — сфотографуватися. Чоловік роздає саджанці безоплатно: знайомим, родичам, а в роки повномасштабної війни — і воїнам на фронті. Бо магнолія, каже він, — це не просто квітка. Це мрія, яка таки вирослa.