«Ти вже так упираєшся в стелю, а далі вже нема куди» — саме так Вікторія описала момент, коли зрозуміла: Дніпро вичерпано, потрібен Київ.
Дитячий садочок, дезодорант-мікрофон і мрія стати слідчою
Перший «виступ» Вікторії відбувся ще в дитячому садку — вихователі ставили її на стіл після денного сну, і вона співала пісні та читала вірші. Але до підліткового віку вона навіть не знала, що «артистка» — це професія. Вдома репетирувала з маминим дезодорантом у руці й мріяла стати слідчою карного розшуку.
Все змінила мама. Коли до сусіднього села приїхав заслужений артист театру ім. Лесі Українки Віктор Алдошин, вона побігла до нього за порадою. Той сказав:
«Якщо хочете отримати професію — вступайте в Дніпропетровське училище. Якщо хочете диплом — у Карпенка-Карого». Вибір був очевидним.
Вступила — і місяць думала, що стане співачкою
Вікторія пройшла всі три тури й отримала місце ще до загальноосвітніх іспитів. Додому вони з мамою повернулись раніше строку — і йшли по вулиці мовчки, бо все село вже чекало результатів і судило наперед.
Читайте також
Але найкумедніше сталося вже в коледжі. Через місяць навчання, дивлячись на виставу четвертого курсу, перша запитала сусідку по залі: «А коли вони почнуть співати?» Виявилось — ніколи. Це драматичний театр. Саме тоді вона вперше почула слово «акторка».
При навчанні в Дніпропетровському коледжі з учнів «вичавлювали останні соки» — танці, пластика, сцена. На відміну від університету, де студенти бігають за викладачем, тут викладачі бігали за студентами.
Педагог з вокалу Віктор Іванович Пліскунов побачив у неї рідкісні дані — і перший місяць вона займалась вокалом більше, ніж будь-яким іншим предметом, записуючись навіть за сусіда по парті.
Дніпро: театр, банкети, ізраїльський культурний центр і «Золотий голос Росії»
Після коледжу Вікторія отримала чотири запрошення від різних театрів, але залишилась у Дніпрі — через кохання. Влаштувалась у театр російської драми ім. Максима Горького і паралельно почала брати всю роботу, яку могла знайти творча людина в обласному місті.
- Театр російської драми ім. Горького — основне місце роботи
- Ведення обласних заходів від мерії та облдержадміністрації
- Запис реклами на всіх рекламних студіях міста
- Виступи як вокалістка в ресторанах, на відкриттях клубів, корпоративних банкетах та в ізраїльському культурному центрі (на єврит)
- 2006 рік — призове місце на конкурсі «Золотий голос Росії», кілька запрошень на концерти
При цьому власного гурту вона не мала — але завжди виступала як солістка в чужих. І жодного разу за всю кар’єру не співала своїх пісень: їх просто не існувало.
Кастинг, вагітність і перша роль — одночасно
У 2004 році, ще живучи в Дніпрі, Вікторія приїхала на кастинг чотирисерійного фільму «Тургаші». Без жодного досвіду зйомок вона так хотіла справити враження, що зробила все зайве — і роль вивчила, і заспівала, і показала себе з усіх боків. Знімальна група дивилась із подивом, але ще того ж дня, поки вона їхала поїздом додому, їй написали: затверджена.
Поки знімалась у Києві, між знімальними днями складала вступні іспити до університету Карпенка-Карого на режисуру — і вступила. А потім дізналась, що вагітна. Академвідпустку брати не стала: народила між сесіями.
«В мене ж маленька дитина. Каті був місяць». — Саме тоді надійшла пропозиція з Ялти. Вікторія погодилась: організатори забезпечили проживання, ліжечко і, якщо треба, няню. Там вона заробила гроші, яких вистачило на переїзд до Києва.
Попри ідеальний слух і десятиліття виступів, Вікторія ніколи не навчалась вокалу чи музиці — і досі шкодує про це. Зараз, вперше за 31 рік у професії, вона пише власні пісні. Актриса планує випустити повноцінний авторський альбом.