Денис приїхав до Сполучених Штатів у 20 років — без знання мови і без жодного плану. «Нам було по 20 років, ми хотіли потусуватися, подивитися нові місця», — пояснює він. За його словами, ніякого бізнес-плану не було — була просто авантюра і бажання спробувати щось нове.
За 20 років в Америці кожен рік щось змінювалося на краще — навіть попри постійні проблеми, кризи та зміни в законодавстві.
«Якщо розбити мої 20 років тут, у мене кожен рік щось змінювалося в кращу сторону», — каже Денис.
Знайомий підприємець Алекс побудував власну компанію з догляду за людьми лише на 17-й рік життя в США. «Він постійно пробував, пробував — і вийшло те, чого він хотів, але не так, як очікував», — розповідає Денис.
Де межа між мотивацією та ілюзією? На думку Дениса, різниця — у дії. Можна мотивувати себе летіти на Місяць і дістатися лише Північного полюса — але ти все одно кудись прийдеш. Ілюзія ж починається там, де людина нічого не робить. «Якщо хочеш заробляти багато грошей, але просто сидиш на роботі — не вийде. Треба пробувати, ризикувати, вчитися».
Читайте також
Найважчими Денис називає перші 10–15 років: постійна невизначеність, зміни законів, нові президенти, страхи. «Те, що зараз проходять усі — ми проходили тоді, просто в іншій формі», — каже він. При цьому жодного разу він не розчарувався в американській мрії — бо їхати в Україні було ніякого сенсу: перспектив у рідному місті майже не було.
Щодо тих, хто повертається з США назад до Варшави чи Польщі, Денис не засуджує:
«Все пізнається в порівнянні. Я порівнював Очаків і Кривий Ріг з Америкою — вибір очевидний. А якщо ти вже жив у Дубаї чи Європі, картина може бути іншою».
Окремо Денис торкнувся теми інформаційного страху. За його словами, новини постійно лякають — черги по 10 годин в аеропортах, рейди ICE, депортації. Але коли він сам літав останніми тижнями, нічого подібного не бачив. «Комусь це просто вигідно. Якби ми взагалі не дивилися новини — ми б так не стресували».