Христонько — зараз блогерка з майже 800 тисячами підписників в Instagram — починала зовсім не з контрактів і не зі студій. Починала з вуличних виступів у Франківську, де за годину-дві поруч із незнайомим музикантом могла заробити більше, ніж давала стипендія.
У новому інтерв’ю на каналі Мирослави Мандзюк вона розповіла, як усе це насправді починалося — і де взяла гроші на перший синтезатор і iPhone, з якого знімала перші кавери.
Все почалося випадково. Другий курс, подруга підштовхнула підійти до вуличного музиканта Богдана Дощу на площі Міцкевича. Христина підійшла, попросилась заспівати — і люди почали збиратися. Цей момент вона описує як переломний: вперше зрозуміла, що може виступати сама, не в хорі, не в колективі.
Після цього вона телефонувала Богдану після пар і вони разом грали по дві-три години. Батьки не знали. Заробляла до 3000 гривень на день на одного — і складала до стипендії. Богдан із тих же виступів годував трьох дітей.
Коли настав карантин, Христину відправили додому — в село, до батьків-пенсіонерів. Місяці в умовах, де голова «вже не там», давалися важко. Картопля, господарство, відсутність того оточення, яке вона встигла відчути у Франківську.
Але саме тоді вона вирішила діяти. На відкладені гроші з вуличних виступів плюс бабусин подарунок на день народження купила вживану Yamaha — невеликий синтезатор, який досі стоїть на другому поверсі батьківського будинку, і продавати його вона не збирається. І окремо — iPhone X, бо розуміла: на Android нормального відео не зняти.
Поки батьки їхали на поле, вибігала на другий поверх, ставила штатив і записувала кавери. «Гуцулка Ксеня», «Червона рута», українські пісні — те, що вміла і відчувала. Виклала в Instagram і не чекала нічого особливого.
Кавери почали поширювати самі підписники — без гіваїв, без реклами, просто хвилями. У червні 2022-го — вже 20 тисяч підписників. У листопаді 2020-го — 100 тисяч. Зараз тільки в Instagram — 782 тисячі.
Коли зрозуміла, що більше не може ховати свої амбіції, написала батькам довгого листа на аркуші А4 — поки їх не було вдома. Зібралась і поїхала до Франківська знімати кімнатку. Грошей вистачало рівно на неї.
Тато зателефонував відразу. Казав повертатись, говорив, що вже «поліція шукає». Христина досі вибачається перед батьками за той момент — каже, що знає, як їм було боляче. Але не шкодує: без того кроку не було б нічого, що є зараз.