Народна артистка України Ауріка Ротару в інтерв’ю Славі Дьоміну відверто розповіла про свої щомісячні витрати, джерела доходів і пенсію, яка змушує замислитись.
Перша цифра, яку називає Ауріка — 100 000 гривень на місяць. Саме стільки їй вистачає на базові потреби: заправити авто, утримати великий будинок за містом, закрити комуналку, іноді допомогти дітям і побалувати онучок чимось приємним. Діти, уточнює вона, вже давно самостійні й самі заробляють. Але бабуся є бабуся.
Звучить, здавалось би, як солідна сума. Але варто врахувати контекст: будинок за містом — це не квартира в панельці. Там сад, територія, постійний догляд, опалення, охорона. Плюс машина. Плюс той самий непередбачуваний побут, який з’їдає гроші тихо і методично.
Музика — та сама сцена, якій Ауріка віддала десятиліття — зараз не є основним джерелом доходу. Під час війни більшість концертів благодійні, виступає для підтримки ЗСУ. Комерційні виступи теж є, але і з них частина коштів іде на армію. Тобто сцена зараз — це більше про місію, ніж про заробіток.
Годує інше. Свого часу чоловік Ауріки, людина з бізнесовим мисленням, вклав кошти в комерційну нерухомість — офісні приміщення. Саме оренда цих площ і є сьогодні головним фінансовим фундаментом її життя. Як виявилось, він думав наперед — і це рішення досі працює.
Ауріка Ротару — народна артистка України. Десятиліття на сцені, сотні концертів, любов глядачів по всій країні. І що дає їй держава за все це?
6 000 гривень на місяць. З усіма надбавками і доплатами за звання. Плюс окремо — 300 гривень за титул народної артистки.
Вона говорить про це спокійно, майже з іронією. Без обурення, без скарг. Просто факт. Але саме ця спокійна інтонація і б’є найдужче — коли людина вже навіть не очікує іншого від системи.
Ауріка живе одна у великому будинку під Києвом. Поруч — ліс, садок, є маленький песик, який, за її словами, іноді її веселить. Вранці гуляє, катається на велосипеді, намагається робити 10 000 кроків на день. Бігова доріжка стоїть — але використовується рідко, бо на ній зручніше вішати речі. Це, мабуть, найчесніше зізнання інтерв’ю.
Онучки приїжджають на вихідних і просяться залишитися — їм подобається сад. Донька дзвонить щоранку і щовечора. Зять — вже майже як рідний. Велика сцена, тиха хата за містом, сімейні вихідні — і 6 000 гривень пенсії від держави.